Блог: ПОЛЕ БИТВИ — ЗЕМЛЯ. РУМУНСЬКА. (Переклав Богдан Малиновський, Сайт: Пропозиція) Частина 2.

image post
  • author

    Автор:

    Скіф
  • Опубліковано:

    04 Лют 2019
  • Коментарі:

    0
  • Перегляди:

    43

ПОЛЕ БИТВИ — ЗЕМЛЯ. РУМУНСЬКА. (Переклав Богдан Малиновський, Сайт: Пропозиція) Частина 2.

Бельгійське видання Mondiaal Nieuws (“Міжнародні новини») помістило докладну статтю про ситуацію на земельному ринку в Румунії, де, на відміну від, наприклад, Угорщини чи Польщі, ніколи не було обмежень для придбання сільськогосподарських земель іноземцями. Представляємо її до уваги читачів з мінімальними скороченнями.

 

«Зернова мафія»

Втім, гіганти приходять не тільки з великого Китаю, але й із маленького Лівану.

Фірма «Марія Груп» належить Джихаду Ель Халіфу, третьому землевласнику в Румунії, котрий володіє 20 тисячами гектарів.

Завдяки зв’язкам з соціал-демократичною партією, спадкоємицею комуністичної, котра тоді була при владі, ліванець з румунським паспортом орендував одне з великих державних господарств безпосередньо у уряду в 1991 р. Зараз його господарство вирощує щорічно 300 тис. т зерна. Всі його компанії разом приносять щороку близько 7 млн євро прибутку. «При цьому він платить нам мінімальну зарплату», — скаржаться його працівники. Щойно він купив ділянку площею 1000 га. Серед місцевого населення ходять чутки про ухиляння від податків та непрозору структуру інших компаній ліванця.

В Румунії досі є й такі господарстваВ 2006 р. німецька інвестиційна компанія «Атон Груп» вклала 200 млн євро в заснування румунського філіалу «Атон Трансильванія». Вони купили господарство в селі Карань за 12 млн євро за рахунок німецького капіталу та європейських фондів Спеціальної програми підтримки сільського господарства та розвитку села, яка діяла, коли Румунія була тільки кандидатом до ЄС.

Господарство включало борошномельний комплекс та 40 тис. га землі. Однак Румунське бюро з розслідування організованої злочинності та тероризму звинуватило румунського керуючого директора Ніколауса Манна в підкупі суддів, шахрайстві з коштами, отриманими з європейських фондів, та розкраданні 33 млн євро «Атон Груп».

Манна посадили до в’язниці на 15 років, а «Атон Трансильванія» збанкрутувала. Борошномельний комплекс простоював 4 роки. SIFI TM Agro, пов’язана з другою за величиною інвестиційною компанією на фондовому ринку Румунії, купила борошномельний комплекс у 2015 р. Компанією володіють кіпрська та ліванська компанії, пов’язані з “Марія Груп». Крім того, «Марія Груп» купила у «Атон Трансильванія» 3 тисячі га землі по 10 тисяч євро. Також ліванці володіють частиною румунського морського порту Констанца.

Ель Халіл зізнався в шахрайстві та ухилянні від податків у 2011 р. Румунське бюро з розслідування організованої злочинності та тероризму оцінило обсяги шахрайства і ухиляння від податків у 30 млн євро і назвало його членом організованого злочинного угруповання. В 2008–13 р. р. ця група, яку в Румунії називають ліванською зерновою мафією, отримала 7,3 млн євро сільськогосподарських субсидій від ЄС.

 

Серед румунських фермерів розвиваються одиниці

Влад РоскаРумунські фермери вирощують передусім зернові, бо на них є попит на експортних ринках. «Іноземні компанії купують і експортують зерно. Натомість Румунія купує готові продукти у інших компаній. Чи не дурість», — говорить молодий фермер Влад Роска. «Через це ми вирішили не просто продавати наш урожай іноземним компаніям, а переробляти його у себе. Завдяки дотаціям для молодих фермерів з європейського бюджету ми будуємо сучасну тваринницьку ферму. Ми запропонували іншій румунській тваринницькій фермі приєднатися. Виникла ідея створити кооператив і продавати готову молочну продукцію. 2 тижні тому ми почали виробництво. Так що румуни теж зміцнюються. Але повільно», — продовжує Влад Роска. Він — приклад відносно успішного румунського фермера, який продовжив батьківську справу.

Йому тільки 24, і це виняток: лише 7% румунських фермерів молодші за 35 років. «Батько купив ферму, коли мені було 12 років. Щодня він брав мене в поле. Тож я не закінчив навчання на агронома — учився в полі», — говорить фермер.

Його родина зрозуміла, що самостійність і незалежність від іноземних компаній — ключ до виживання.

Однак швидке зростання цін на землю становить проблему. «Було б непогано, якби румунський уряд встановив якісь обмеження для іноземців, — говорить він. Натомість урядовий звіт Європарламенту рекомендує зняти обмеження на вільний рух капіталу.

«Міжнародні холдинги концентрують сільськогосподарські землі, життєздатність сільського сектору знижується, європейська модель сімейного фермерства зникає, і у молоді немає доступу для створення фермерського господарства», — говориться у свіжому дослідженні Міжнародного Інституту (неприбуткової аналітичної організації, створеної в Амстердамі в 1974 р. – ред.), підготовленого за дорученням Європарламенту. Причиною визнано поєднання вільного руху капіталу, порівняно низьких цін на землю, корупції під час приватизації державних господарств і європейських сільськогосподарських субсидій. В Євросоюзі 84% ферм — сімейні, тоді як у Румунії їх досі 99%. Але половина з них мають настільки мало землі, що не мають права на субсидії. Сільськогосподарські компанії, яких у ЄС 3% від загальної кількості господарств, володіють половиною землі і отримують 70% субсидій. В Румунії такі компанії становлять 0,4% загальної кількості господарств. За цим показником Румунія — найбільш контрастна країна в ЄС.

Третина ріллі вже в руках іноземних інвесторів. Якщо в найближчому майбутньому не будуть створені альтернативні робочі місця, це призведе до зростання безробіття і еміграції. Звіт приводить до висновку: найбільша бідність там, де найбільша концентрація землі.

 

Німці в Румунії

Флорентін здав 27 га землі в оренду німецькій компанії «Кампо Нова», що працює в Румунії з 2009 р. Але у тієї важкі часи: за результатами 2016 р. вона отримала збитки в 1,2 млн євро.

«Вони завжди прострочують орендну плату, тож я пішов до суду. Я хотів розірвати угоду, але вони сказали, що я не можу, бо мій батько підписав додаток, в якому сказано, що спадкоємці також передають землю в оренду німецькій компанії. Батько був старий. Вони навіть не дали йому прочитати контракт», — розповідає Флорентін.

Фірма «Агро Сантана», на паркані якої написано «Купуємо і орендуємо землю», належить німецькій родині Гроссманів.

Один з працівників розповідає: «Мої батьки здали землю в оренду Гроссманам». Тепер він працює на цій землі як найманий працівник.

Вони заснували першу свою ферму в Румунії в 2004 р., вклавши кошти, зароблені в сільському господарстві та на нерухомості на батьківщині. В перші 10 років вони переважно позичали гроші, щоб накупити землі достатньо, щоб подавати заявку на субсидію. Вони купили колишнє державне господарство. Акціонери дозволили їм орендувати у місцевого населення 300 га землі щороку. На придбання землі й техніки вони щорічно мають бюджет у 300 тис. євро. Також вони інвестували в сільське господарство та в нерухомість у Чехії.

В 2010 р. в місцевості, де вони господарювали, у них з’явився конкурент, теж німецький — «Тар Фармінг».  Один з місцевих фермерів-середняків розповідає: «Обидві компанії купували все, що могли.

Якщо місцеві могли дати на аукціоні не більше 5 тис. євро за гектар, вони піднімали ціну до 10 тис.».

«Тар Фармінг» створила компанія «Тар Інвест» разом з низкою фондів. У 2009 р. «Тар Інвест» створив у регіоні ще одну компанію, «Нью Гольштейн Фармінг», яка роком пізніше продала акції компанії «Глобінвест» з ОАЕ, зареєстрованій в еміраті Рас-ель-Хайма,де корпоративний податок — нульовий.

Коли спекулятивне скуповування землі обома фірмами перегріло ціни на землю, «Тар Фармінг» перебралася до сусіднього села, де купила колишнє підприємство на кшталт нашої «Сільгосптехніки». Зараз вона обробляє 8000 га землі.

«Це війна за землю, і Румунія — поле бою. Менш багатим доводиться гірше», — говорить один з місцевих фермерів-середняків. В його господарстві не змінилося нічого за 7 років. Його річний прибуток — 55 тис. євро, тоді як у «Агро Сантана» він становить 1 млн євро.

«Усім моїм стартовим капіталом була зарплата в місті, ніякого капіталу, нажитого на нерухомості. Я починав орати кіньми. Якби земля коштувала 5 тис. євро/га, я б міг розширятися. За ціни 10 тис. євро/га для мене це нереально. А хто має більше землі, має більше субсидій, а відтак — вищі прибутки», — продовжує румунський фермер.

«Великі компанії мають більше переваг під час переговорів щодо консолідації землі і завдяки вищій прибутковості можуть запропонувати вищу орендну плату, ніж я. А якщо орендодавці захочуть продати свою землю, то орендарі – ті самі великі компанії — мають пріоритетне право на її викуп», — додає він. До того ж великі компанії тільки посередникам, які ходили від хати до хати і пропонували господарям продати свою землю, платили 100 євро/га комісійних.

«Земля — це останнє, що ми маємо. Якщо ми її втратимо, ми станемо рабами», — говорить власник фірми «Агромек», котра має 1000 га землі, Симеон Будю. Однак йому нікому передати господарство в спадок. Діти продадуть його, щоб побудувати будинок чи купити машину. Вони хочуть поїхати за кордон, як зробили багато наших земляків.

«Через 10 років тут не залишиться дрібних господарств. Сотні тисяч гектарів — і жодних фермерів: лише індустрія», — говорить Симеон Будю. Вищі субсидії, розширення обсягів кредитування і нижчі відсоткові ставки за кредитами могли б стимулювати румунську молодь продовжувати фермерську справу своїх батьків замість емігрувати. Однак усе це наразі отримують німецькі компанії.

Тим часом у Німеччині живе вже понад 550 тис. румунів, і щороку їх кількість збільшується на 120 тис. Це найбільш швидко зростаюча група громадян ЄС у Німеччині.

Коментарі: 0

Написати коментар

Написати