Блог: ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА ТА СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО: ЯК ДАЛІ? (Автор: Олександр Шкурла)

image post
  • author

    Автор:

    babaZina
  • Опубліковано:

    06 Трв 2019
  • Коментарі:

    0
  • Перегляди:

    12

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА ТА СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО: ЯК ДАЛІ? (Автор: Олександр Шкурла)

Можна сміливо говорити, що с/г земля (окрім людського потенціалу) для України є найголовнішим активом. Майже 28 млн га українських черноземів — це №1 у Європі та №4 у світі (8,7% світових запасів). Щоб використати цей потенціал і забезпечити сталий розвиток сільського господарства, ще наприкінці 1990 року почала проводитися земельна реформа. Багато чого вже зроблено. Сільське господарство України швидко освоїло нові ринки збуту і в 2018-му забезпечило валютну виручку з експорту в обсязі $18,6 млрд. Але ще чимало чого слід зробити. Коли вдасться успішно завершити земельну реформу, яка триває вже 27 років, вірю, що досягнення українського АПК стануть набагато кращими.

Як правильно реформувати земельні відносини, щоби зміни принесли максимально позитивний і сталий ефект? Як вибори вплинуть на прийняття потрібних змін? Вибори можуть змінювати політиків, та робота над вирішенням актуальних викликів залишається. Адже накопичення невирішених проблем, чи частково вирішених, лише відштовхує країну від потрібного економічного зростання та підвищення якості життя громадян. Тут я би порадив концентрувати увагу і майбутні дії компетентних органів на наступній пропозиції для вирішення нинішніх викликів земельної реформи і розвитку сільського господарства. Я бачу вісім таких завдань.

1. Зняти мораторій на купівлю/продаж земель с/г призначення. Він діє вже 18 років. Україна разом із Білоруссю — це дві країни в Європі, де ще діє заборона і для фізичних, і юридичних осіб. Попри те, що с/г cтворило 39% всього експорту України у 2018 році, продаж назовні готової агропродукції склав у той рік лише 6,4% (ще менше ніж було у 2015 році). Врожайність сільгоспкультур не досягає рівня деяких розвинутих країн, у котрих гірша якість ґрунтів. Тваринництво зросло лише в частин птиці (+49%), а в решті категорій відбувається спад. Кількість великої рогатої худоби на 1 квітня 2019 року досягла 3,66 млн голів, що на 61% менше у порівнянні до показників запровадження мораторію. Кількість свиней менше на 26%, овець і кіз — на 25%. Хоч як би захисники мораторію його не відстювали, але він гальмує розвиток сільського господарства: не дає мотивацію і впевненість для інвестицій, особливо довгострокових, створює умови для занадто високої концентрації с/г земель в обробітку в одних руках, зберігає дешеву оренду, порушує конституційні права майже 7 млн українців на повне право власності на землю, що підтверджено вже рішенням Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року. Мораторій також створює умови для продовження деградації сільгоспземель, тому його слід знімати. Але із використанням кількох важливих обмежень, особливо для перехідного періоду.

2. Рішуче протидіяти рейдерству. Доки існує можливість безкарно провести рейдерські захоплення, доти не буде припливу серйозних інвестицій в сільське господарство і сталого розвитку цих територій. Безкарні рейдерські атаки стимулюють їхніх організаторів продовжувати ці злочинів, а з іншого боку — стримують власників паїв відкрито виступати за зняття мораторію. Рейдерські атаки в сфері сільгоспвиробництва продовжуються. Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін’юсті від свого заснування в 2016 році до квітня 2019 року засідала 268 разів, причому тільки в 2019-му уже 31 разів. Діє іще й Міжвідомча комісія з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств. Було б доцільно проаналізувати різні схеми рейдерських атак і успішність скарг від жертв рейдерських атак. Пропонуємо прийняти Верховною Радою в другому читанні проект закону №8121, зареєстрований 14 березня 2018 р., котрий має за мету мінімізувати законодавчий простір для проведення рейдерських атак. Щоб зупинити рейдерство, заснування антирейдерських комісій та прийняття потрібних змін до законів є важливим кроком, але недостатнім. Без реформи правоохоронних органів та комплексної реформи судової справи тут не обійтися.

3. Зняти всі «корупційні складові» в земельному законодавстві, щоби закрити доступ до наживи чиновникам у сфері управління земельними відносинами на центральному та місцевих рівнях і загалом підвищити ефективність управління земельними відносинами. Передусім було б потрібно іще раз переглянути всю наявну систему державної реєстрації прав власності та інших речових прав так, щоб держава змогла гарантувати абсолютну охорону прав власності. Якби вдалося знайти політичний консенсус, то доцільно об’єднати два реєстри: Державного земельного кадастру та Реєстр речових прав на нерухоме майно Мін’юсту. Пілотні електронні земельні торги з продажу прав оренди державних та комунальних сільгоспземель уже проявили себе, тому можна переходити до їхнього обов’язкового використання. Варто зменшити втручання державних органів в регулювання земельних відносин і одночасно підвищити відповідальність за неякісне або завідомо невідповідне реаліям погодження документації із землеустрою. Документація з землеустрою має бути розроблена та зберігатися обов’язково в електроному вигляді. Крім того, така інформація повинна бути публічною. Процедура погодження документації з землеустрою та процедура державної експертизи землевпорядної документації мають ознаки дублікації, їх можна об’єднати. Обов’язкова сертифікація інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів створює можливість корупційної складової і гальмує розвиток конкуренції в цій галузі, зокрема покращення якості та строків виконання послуги. Її можна було б спокійно відмінити та замінити або атестацією саморегулівної організації, або лише вимогами щодо освіти. Професійні кваліфікації інженер-землевпорядник та інженер-геодезист, а також оцінювач майна та фахівець з експертної грошової оцінки земельних ділянок можливо об’єднати, щоб скасувати окреме їхнє регулювання.

4. Зупинити тіньове використання с/г земель, особливо державних і комунальних. Для цього потрібно виконати комплексну інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, разом із наповненням Державного земельного кадастру. На основі «Стратегії покращення механізму управління у сфері використання та охорони державних сільгоспземель» з 2017 року державні землі досягають 10,4 млн га (мінус 1,5 млн га переданих ОТГ), із котрих 3,2 млн га земель в постійному користуванні державних підприємств, 2,5 млн га земель запасу та решта 4,7 млн га земель мало би бути орендованих. Державні сільгосппідприємства неефективно використовують державну землю, через договори про спільний обробіток можуть запроваджувати тіньове використання земель.

5. Забезпечити дешеве фінансування розвитку сільського господарства в рамках державної допомоги (враховуючи покупку сільгоспземлі). Концепція дешевого кредитування сільгоспвиробників буде завжди справедливішою і доступнішою більш широкому колуохочих, ніж роздача грантів тільки деяким аграріям. Вибір пріоритетних галузей державними чиновниками завжди був суб’єктивним. Потрібно зважати, щоб державна допомога не призвела до деформації ринка сільгоспвиробників. Безповоротна державна допомога може бути справедливою, але тільки та, що розрахована від кількості оброблених гектарів (до певної межі) та призначена для всіх сільгоспвиробників.

6. Закінчити в 2019 році передачу державних сільськогосподарських земель наявним об’єднаним терииоріальним громадам (ОТГ). Цю правильну ініціативу Кабінету Міністрів з 2018 року потрібно завершити. Передача державних земель в ОТГ має стати інструментом для кращого управління сільгоспземлями на місцях та реальною мотивацією для подальшого процесу децентралізації і створення ОТГ. Нагадаємо, ще в далекому 1967 році Конституційний суд Німеччини наголосив, що справедлива регуляторна система щодо управління землею потребує набагато потужнішого врахування інтересів місцевих стейкголдерів у порівнянні з використанням інших засобів виробництва.

7. Активізувати проведення інформаційної компанії серед сільського населення у зв’язку зі встановленням граничного терміну оформлення права власності невитребуваної земельної частки (паю) на земель до 1 січня 2025 року на основі прийнятого закону в 2018 році, щоби дати можливість селянам підготовитися до цієї дати, не пропустити її і не втратити право власності на невитребувані паї.

8. Забезпечити функціонування професійних сільськогосподарських дорадчих служб, як це прописано в чинному законодавстві. Для успішного вирощування сільгоспкультур і розведення тваринництва потрібні 2 основні речі: стабільність і знання. Якраз знання й потрібно покращувати, тим більше, що Україна уже відчуває ефекти кліматичних змін. На основі даних Гідрометеорологічного інституту НААН, протягом останніх 20 років середня температура повітря в Україні піднялась на 0,8°C, а влітку — навіть на 1,3°C.  Професійні знання повинні мінімізувати негативні наслідки кліматичних змін.

Коментарі: 0

Написати коментар

Написати