Блог: ПОЛЕ БИТВИ — ЗЕМЛЯ. РУМУНСЬКА. (Переклав Богдан Малиновський, Сайт: Пропозиція) Частина 1.

image post
  • author

    Автор:

    Скіф
  • Опубліковано:

    04 Лют 2019
  • Коментарі:

    0
  • Перегляди:

    42

ПОЛЕ БИТВИ — ЗЕМЛЯ. РУМУНСЬКА. (Переклав Богдан Малиновський, Сайт: Пропозиція) Частина 1.

Бельгійське видання Mondiaal Nieuws (“Міжнародні новини») помістило докладну статтю про ситуацію на земельному ринку в Румунії, де, на відміну від, наприклад, Угорщини чи Польщі, ніколи не було обмежень для придбання сільськогосподарських земель іноземцями. Представляємо її до уваги читачів з мінімальними скороченнями.

 

«Земельний поїзд» відходить

Бельгійський фермер-картопляр Франк Депоттер у 2018 р. купив 28 га землі в Румунії за 140 тис. євро. Роком раніше він купив землі на 600 тис. євро. «Мої вже 2000 га», — говорить фермер. Революція 1989 р. повернула землю селянам, але більшість з них так і не отримали офіційних підтверджуючих документів про власність на землю.  «Я заплатив за реєстрацію цієї ділянки в кадастрі і після смерті власника спадкоємець передасть її мені», — говорить бельгійський фермер.

Земельна реформа в Румунії призвела до виникнення дрібних селянських наділів середньою площею близько 2 га на місці колишніх сільгоспкооперативів і латифундій — наділів колишніх великих державних господарств, приватизованих згодом. Але зараз багато власників дрібних наділів уже перебралися в міста. Такі ділянки досі не включалися в земельний кадастр. До того ж вони були менші за мінімальний розмір, встановлений для отримувачів субсидій. Тож стандартних дотацій сільгоспвиробникам їх власники теж не мають.

Але зараз, як підсумовують датські ріелтори, відбувається процес реструктуризації, під час якого дрібні господарства зливаються в більші, прибутковіші.

Франк Депоттер прибув до Румунії в 2007 р., коли країна щойно вступила до ЄС. «Дуже багато дрібних ділянок не оброблялося. Коли я почав їх розорювати, господарі стали приходити до мене з пропозицією взяти в оренду чи купити їхні поля», — згадує бельгійський фермер.

В 2016 р. він уже спромігся купити комплекс із доробки картоплі у відомої італійської фірми. І зараз наймані працівники пакують картоплю в ящики і відправляють в мережу супермаркетів Lidl. «Місцеві мешканці, яких я найняв, не мають засобів, щоб обробляти свої ділянки. Тож я орендував їхню землю», — говорить Ф. Депоттер.

За 10 років він хоче викупити всю землю, яку орендує. Фермер має пріоритетне право викупу орендованих ділянок: власники можуть продати землю іншим людям тільки якщо орендар відмовиться її купувати. «З іншими я маю домовленість: я спочатку орендую їхню землю на 2 місяці, набуваю пріоритетного права на придбання і тоді купую. Якщо ж я знайду людину, яка продає свою землю, нічого не заважає оформити угоду прямо зараз. Нотаріус, оформлюючи спадщину на землю, часто радить спадкоємцям мене як зацікавленого покупця.

Земельний поїзд відходить, і я хочу на нього встигнути», — пояснює бельгієць.

 

За землею полюють не тільки фермери, а й інвестиційні компанії

Румунською землею цікавляться не тільки фермери, а й інвестиційні компанії. Одна з таких — датська FirstFarms, яка заявляє про «датське ноу-хау способу зробити вирощування культур прибутковим для власників». Вони розглядають інвестиційні можливості в Східній Європі як пріоритет завдяки низьким зарплатам, низькій вартості землі, зростанню спекулятивних цін на землю та політично обумовленого інтересу до виробництва біоенергії.

Якщо ж по-простому, то компанія зараз займається консолідацією земельних ділянок. Компанія хоче за 2 роки збільшити обсяг землі в обробітку з 4 до 8 тис. га. «Тільки зневірені румуни, у яких немає грошей купити землю, називають це скупкою землі. Скупка землі — це коли німці й італійці швидко й дешево скуповували землі в 90-і через різноманітні тіньові схеми», — розповідає картограф компанії

Золтан Богре. Він згадує, що його батьки продали землю за пару сотень євро, щоб оплатити його сестрі рік навчання в університеті.

«Але те, що ми робимо зараз — це лише інвестування. Але чи нормально, що ми отримуємо більше субсидій? Інвестиції наших акціонерів мають бути прибутковими для них. Місцеві фермери просто інвестують власні гроші», — говорить Золтан Богре.

FirstFarms створена колишнім датським банкіром, який у 2006 р. залучив 63 млн євро для інвестицій у Словаччині, Румунії та Угорщині. Та контрольний пакет акцій належить іншим датським інвестиційним компаніям.

Константин Уреке — фермер, який має ділянку площею в 28 га, що межує з землями FirstFarms. Він розповідає, що його сусід, віддавши FirstFarms 1 га землі, отримав в обмін 3 га ближче до будинку. «Інколи ми купуємо землю не для того, щоб обробляти, а щоб використовувати її як розмінну монету в переговорах з консолідації земельних ділянок. Ці 3 га були для нас менш важливими, ніж той 1 га, який розширює нашу консолідовану ділянку», — пояснив Золтан Богре.

У Константина Уреке зовсім інший досвід відносин з FirstFarms: «Датчани провели першу за 20 років прочистку зрошувальних каналів. І без моєї згоди викачали все болото на мою ділянку». Представники FirstFarms у відповідь сказали журналістам, що це мул, який Уреке може розкидати по своїй ділянці як добриво. Однак фермеру просто нічим це зробити, тож уже 2 роки він не може використовувати 1 га своїх площ. Показуючи свою єдину машинерію — трактор 1993 р. випуску, Константин Уреке зауважує: «Кожен з 14 новеньких тракторів, які недавно купила FirstFarms, коштує більше, ніж усе моє господарство».

Його сусід додає:

«Вони оподаткували все! Банки не дають нам кредитів, хіба що під захмарні 12% річних, тоді як іноземці отримують кредити у своїх банках під 2%. Вони скуповують усю землю, стимулюючи зростання цін на неї, і збивають ціни на зерно. Я отримую соту частину тих субсидій, що вони отримують! Ціни на техніку, на ремонт, на добрива дуже високі! Чому я не кидаю це все? Щоб не бути рабом у своїй власній країні!».

 

Бельгієць і австрієць

Посеред неозорих лук іде будівництво дерев’яної стайні. «У мене є 20 га землі, але нічим їх обробляти. Тому я найнявся до австрійця. Він платить мені мінімальну зарплату, але що робити, коли треба утримувати родину?», — говорить один з будівельників Драгіц Місков.

Цей австрієць — Гельмут Культерер, власник компанії «Інеу», котра, за даними румунського урядового органу, котрий видає сільськогосподарські дотації, є 22-м за величиною землевласником країни. Він має близько 7000 га одним масивом. У 2016 р. він отримав більше 1 млн євро сільськогосподарських субсидій з європейського бюджету.

Тітел Станіч продав йому 33 га своєї землі, а ще 27 га здає в оренду бельгійцю Ріку Брусселе, котрий створив компанію «Брухоланд» у 2014 р.

«15 років я обробляв цю землю. Але коли в 2007 р. країна вступила до ЄС, і сюди прийшло багато фірм з їхніми сучасними технологіями, я мусив здатися», — говорить Тітел Станіч.

Зараз на проданій ним австрійцеві землі побудоване сховище. Але земля вже не належить «Інеу»: компанія продала її в 2016 р. співвітчизникам — RWA Reiffeisen Agro Romania.

У 2014 р. «Інеу» мала землі на суму 4 млн євро. В 2016 р. — тільки на 870 тис. євро. «Це значить, що вони купили землю тільки на перепродаж, і продали, щойно ціна на неї зросла», — говорить Аттіла Соч, директор фермерської організації Eco Ruralis.

В Румунії ціни на землю зростають швидше, ніж будь-де в ЄС.

«Факт, що спекулянти і трейдери торгують румунською землею, як товаром, жахливий. Румунські власники втрачають владу над майбутнім своєї землі. Спочатку вона концентрується в руках субсидованих акціонерних товариств. Потім «ринок» вирішує, керуючись політичними сигналами, для чого земля використовуватиметься», — говорить він.

«Це не сильно відрізняється від комуністичних часів. Румунське село перетворюється на колонію світового ринку. Взяти для прикладу біоенергетику. Раптом політики й ринки вирішили, що ми мусимо її розвивати. Завтра це може бути щось інше. Ми хочемо суверенних локальних економік замість агроекспортної моделі», — продовжує Аттіла Соч.

Щоб ліквідувати парцеляцію, румунський уряд стимулює дрібних землевласників продавати свою землю, але не захищає місцевих покупців землі від конкуренції з боку багатих іноземних інвесторів.

Однак у злиденного за європейськими мірками населення немає причин опиратися скупівлі землі.

«Я не шкодую, що продав землю, бо отримую пенсію всього 190 євро на місяць», — говорить Тітел Станіч.

Представник RWA Reiffeisen Agro Romania Джанвінто Панталея говорить, що шкодує про такі диспропорції в румунському сільському господарстві, але концентрацію землі він називає зброєю проти китайських сільськогосподарських гігантів, які в іншому випадку монополізують усю Європу.

Коментарі: 0

Написати коментар

Написати